Вулиця Покровська розташована в заповідній частині Подолу. Це одна з небагатьох вулиць Подолу, що збереглась після великої пожежі 1811 р. Це була найважливіша магістраль, що з'єднувала узвіз з боку Верхнього міста і Торгову (Ринкову) площу і виділялась шириною і репрезентативністю забудови серед вулиць середньовічного Подолу, наявністю дерев'яної бруківки.

Вулиця відома з XV ст. під назвою Гнила, а пізніше Різдвяної, Добромикільської, Покровської. З 1955 р. до 1991р. - носила ім'я хіміка, академіка АН УССР Зелінського М.Д. Найстаріші будівлі вулиці відносяться до кінця 18 - початку19 ст. Це - Покровська церква (1766 р.); дзвінниця Миколи Доброго (1716 р.; перебудована в 1781 і 1807 рр.); житлові будинки № 5 (1808 р.) - будинок С. Стрільбицького; № 8 (1804 р.) -будинок Н. Сухоти; № 11 - прибутковий будинок (кін. 18 ст.) - у формах класицизму. Великою втратою для вулиці є - знос церкви Миколи Доброго (у 1935 р.), що була збудована за проектом архітектора Меленського у 1800-1807 рр.

Старий контрактовий будинок (1799-1801) збудований на ділянці ліквідованого саду по вул. Різдвяній (тепер Покровська) за проектом губернського архітектора А. Ельдезіна у стилі класицизму для здійснення різних торговельних та майнових контрактів на щорічній ярмарці, перенесеній у 1797 р. з м. Дубно до Києва. Спочатку будинок був 2-поверховий, штукатурений, 1-й поверх - цегляний, на міцному склепінчастому підвалі, 2-й - дерев'яний, у плані П-подібний з напівкруглими сходами, що виступали на дворовому фасаді. На 1-му поверсі, по центру була велика контрактова зала, обабіч - лавки; на 2-му - парадна зала, кімнати для ігр та переговорів, Центральна частина будівлі була вищою за бічні і виділена по колон і трикутним фронтоном. Під час пожежі 1811 р.-2-й поверх згорів, а уцілілий кам'яний у 1819р. відремонтовано за проектом архітектора Меленського, внаслідок чого фасад будинку зазнав змін.

У 1835 р. міський архітектор Л.Станзані подав проект надбудови 2-го поверху для розміщення Київського магістрату, але він здійснений не був. Тільки у 1878 р. надбудовано 2-й поверх. У 1900-1901 рр. - 3-й поверх; зроблено рівні прибудови до творців будинку. У результаті перебудови повністю змінився первісний фасад. Добре збереглися підвал та основні планувальні елементи 1-го поверху. Триповерховий, цегляний, тинькований (штукатурений).

Контрактовий будинок у 1797-1811 відіграв значну роль у житті міста. Сюди з"їжджалися для укладення торгівельних угод не тільки місцеві купці, поміщики, але й іноземні гості з Австрії, Прусії, Франції, Італії, Данії, Греції, інш. країн. Крім того, в залі Контрактового будинку проводилися судові засідання міського магістрату, влаштовувалися концерти, маскаради і бенкети. Після реставрації будинку у 1819р. тут містилася реміснича управа міських цехів - 1-й поверх. Містились окрім загальної ремісничої управи, також управи цехів: ткацького, кравецького, різницького, кушнірського, ковальського, бондарського, рибальського, золотарського, цирюльницького, малярського, перепечатського та музикантського. Тут раз-у-раз збиралися київські міщани на св. "Маковея" у серпні і на "Водохрещі" у січні й після урочистої церемонії бенкетували.

Після скасування у 1835 р. міського самоврядування за Магдебургзьким правом (з наказу царя Миколи 1) у будинку хотіли вмістити нову міську думу, але проект лишився нездійсненним.

З 1874 р. в будинку - Подільська жіноча гімназія. Після 1917 р. в будинку була трудова школа № 19, у 1948 році відкрита середня школа № 100, директором якої на протязі 35-ти років була Федорова Ніна Олексіївна "Заслужений учитель УРСР". Тепер школа має назву Ліцей № 100 "Поділ".