“≈«»—џ ћјЌќ¬

в новом окне

ћаны... Ќаверное нет ни одного такого ученика, который бы после этой трудной работы  не сказал себе: " ак ни как, это пошло тебе на пользу..." Ѕольшинство незнакомых с ћјЌами людей считает, что ћјЌ - это нечто похожее на реферат, но побольше и посерьйознее. ’от¤ сама¤ больша¤ трудность в ћјЌе - это не безсонные ночи, не обратна¤ реакци¤ при виде монитора, не ¤рко-красные глаза, не стопка т¤желенных книг или энциклопедий, а скорее волнение, моральна¤ нагрузка при защите... ¬р¤д ли с этим сталкиваютс¤ при работе с рефератами, над которыми и работать не надо-то, всЄ уже сделали до теб¤. —могли бы ученики 11-√ класса самосто¤тельно достичь таких немалых результатов ( 90 % из всех написанных работ стали призовыми в городе ), если б не педагогические руководители 11-√?  ¬ частности √алина ѕетровна, котора¤ "вырвала" из жизни мес¤ц т¤желейшей работы. » это ещЄ далеко не конец, а скорее начало...

ƒатчук ћарина( украинска¤ литература, 2001-2002,  I место на втором этапе всеукраинского конкурса-защиты работ ћјЌ )

"“ворч≥сть ¬олодимира ¬инниченка 1902 - 1920 р.р. у психоанал≥тичному ракурс≥: —туд≥њ над неореал≥стичними драматичними творами з погл¤ду дос¤гнень психолог≥чноњ науки "

—ьогоденн¤ подаЇ до нашого в≥дома лише численн≥ проблеми, потребуючи њх негайного вир≥шенн¤, але аж н≥¤к не ц≥кавл¤чись ф≥лософським п≥дірунт¤м тих чи ≥нших д≥й. ћожливо. саме псих≥чне забарвленн¤ додасть отой, останн≥й, штрих до портрету душ≥, в≥дт≥нить найтонш≥, ефемерн≥ порухи людською "я". “ворч≥сть ¬олодимира ¬ннниченка, розкрита у психоанал≥тичному ракурс≥, дивуЇ око св≥ж≥стю сприйн¤тт¤ глибокоњ динам≥чноњ пал≥три людськоњ душ≥. ƒрама гур≥≥¤ ¬олодимира ¬инниченка своњм св≥тов≥дчутт¤м видаЇтьс¤ близькою до "ф≥лософ≥њ житт¤", мистецьк≥ ж у¤вленн¤ - до висловленоњ √. √ауигманом думки про драму ¤к "форму мисленн¤", про њњ "джерело" ¤к про "¤", под≥лене на дв≥, три, чотири, п'¤ть ≥ б≥льше частин. ¬ кожноњ людини на вс≥ вчинки Ї своњ причини, ≥ кожна ≥з сил, д≥ючих у драм≥ житт¤, обов'¤зково впевнена у своњй справедливост≥. Ќова драма малюЇ боротьбу ≥ндив≥дуума з самим собою, не драма непокою, ваганн¤ вол≥. л¤ку ≥ жаху; не страшливий образ кривавою бойовища в душ≥ людини. ¬с¤ увага художника в н≥й скуплюЇтьс¤ на психолог≥чн≥й концепц≥њ, через те, не пориваючи з реальн≥стю, в≥н ≥нтригу, зовн≥шн≥ обставини, побутов≥ ознаки в≥дсуваЇ на другий план. ¬ажливим був також пристрасний акцент, ≥до його робив ¬инниченко на самоц≥нност≥ людського "я", - всупереч культов≥ маси, в ¤к≥й людина знеособлюЇтьс¤. —аме тод≥ з'¤вл¤лис¤ т≥ зблиски прозр≥нь ≥ передчувань, ¤к≥ св≥дчили про блискучу ≥нтуњц≥ю ≥ чесн≥сть цього письменника. ≈нерг≥¤ "переоц≥нки ц≥нностей" спонукала його пориватис¤ в б≥льш досконалий, проте, ¤к ви¤вл¤лос¤ не дуже затишний, химерний св≥т. Ћ≥топис громадських ≥нтерес≥в, громадського житт¤ з його гострою боротьбою за визволенн¤ особи й нац≥њ, з ф≥лософськими шуканн¤ми, з безм≥ром психолог≥чних проблем, породжених ц≥Їю неспок≥йною, бурхливою епохою переоц≥нки ц≥нностей, перегл¤ду традиц≥й, випробувань своњх людських можливостей - ось що таке драматург≥¤ ¬. ¬инниченка. "Ѕазар", "„орна ѕантера ≥ Ѕ≥лий ¬едм≥дь", "√р≥х", "ћолода кров", "ѕанна ћара", "Ѕрехн¤" та "Ќатусь" були мегафонами, ¤кими ¬инниченко заговорив по вс≥й ”крањн≥. ƒраматург≥¤ ¬. ¬инниченка Ї одним з най¤скрав≥ших, найвидатн≥ших ¤вищ в украњнському й загалом Ївропейському л≥тературно-театральному житт≥. ¬ н≥й ¤скраво в≥дбилис¤ визначальн≥ особливост≥ творчост≥ письменника ≥ найголовн≥ш≥ тенденц≥њ мистецького процесу меж≥ XIX - XX стол≥ть. ѕроте досл≥джена вона найменше - не в останню чергу з т≥Їњ причини, що л≥тературознавча думка всю увагу в≥ддала проз≥ ¬. ¬инниченка, а л≥тературна критика обмежувалас¤ здеб≥льшого короткими в≥дгуками у зв'¤зку з публ≥кац≥¤ми окремих п'Їс. Ќаукова новизна пол¤гаЇ у "розшифруванн≥" внутр≥шнього зм≥сту твор≥в, що маЇ досить суттЇв≥ в≥дм≥нност≥ в≥д зовн≥шн≥х контур≥в сюжету. ќсновним предметом досл≥дженн¤ вперше стали ф≥лософськ≥ ≥дењ (у широкому контекст≥) украњнськоњ драматург≥њ початку XX ст., зокрема твор≥в ¬. ¬инниченка, ¤к чинник њњ глибокоњ зм≥стовност≥ й над≥йноњ тривалост≥ в час≥. ќсобливо гостро ц¤ проблема постала п≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни, коли на перший план л≥тературна критика висунула досл≥дженн¤ духовност≥ людськоњ душ≥. а не њњ лог≥чне та рац≥ональне начало. ƒосл≥дженн¤ психолог≥чного мотиву у неореал≥стичних драмах в украњнськ≥й поез≥њ к≥нц¤ XIX початку XX ст. ¤вл¤Ї собою пошук показового вз≥рц¤ художн≥х шукань ≥ знах≥док, ¤кими украњнська л≥тература рухалас¤ до вершин досконалост≥. ¬раховуючи особливу актуальн≥сть, недостатню розробку та практичне значенн¤ проблеми, була визначена гема нашого наукового досл≥дженн¤: "“ворч≥сть ¬олодимира ¬инниченка 1902 - 1920 рр у психоанал≥тичному ракурс≥: студ≥њ над неореал≥стичними драматичними творами з погл¤ду дос¤гнень психолог≥чноњ науки". —труктура роботи включаЇ 2 розд≥ли, вступ, висновки ≥ список використаних джерел. ” 1 розд≥л≥ зроблено короткий огл¤д л≥тературного процесу в ”крањн≥ на початку XX ст. ≥ м≥сце в ньому ¬олодимира ¬инниченка. ” 1 розд≥л≥ осмислюЇтьс¤ ф≥лософська проблематика драм ¬инниченка з точки зору дос¤гнень психолог≥чноњ науки 3. ‘рейда ≥ ‘. Ќ≥цше. ” висновках було зроблено спробу узагальнити викладене ≥ досл≥дити вплив описаних процес≥в на розвиток драматург≥њ в подальший пер≥од. як н≥коли гостро, на рубеж≥ стол≥ть в украњнськ≥й л≥тератур≥ постала проблема людини - людини з атрибутами њњ новочасного ф≥лософського й художнього розум≥нн¤, ¤кого в належному обс¤з≥ ще не знало украњнське XIX стол≥тт¤. ѕроблема людини перед новою украњнською драмою постаЇ у найсуттЇв≥шому, психолог≥чному зр≥з≥: ¤к (≥ чи взагал≥) можлива людина в стих≥њ житт¤ "новоњ морал≥". ≤шлос¤, ¤сна р≥ч, про складну людську проблематику, саму можлив≥сть образу особистост≥ ¤к суб'Їкта глибоких переживань, що користуЇтьс¤ "новими" нормами морал≥, збсргти духовну красу, не втративши людськоњ подоби. ѕопри ор≥Їнтац≥ю на в≥дом≥ зразки ≥ нав≥ть, у загальних рисах, окрем≥ моменти насл≥дуванн¤ руб≥ж  XIX - XX ст. в украњнськ≥й драматург≥њ знаменуЇ могутн≥й ( ≥ розгорнутий дал≥) порив до етн≥чних моральних ≥ естетичних норм, за¤вл¤Ї переконлив≥ спроби першого, молодечого й натхненного вир≥зьбленн¤ рис ≥ндив≥дуального св≥тов≥дчутт¤, ос¤гненн¤ психолог≥њ особистост≥, ¤к взаЇмод≥њ вожд¤ ≥ маси, "я" особистого ≥ "я" загального.

’ороша¤ “ать¤на ( английский ¤зык, 2001-2002,  II≤ место на втором этапе всеукраинского конкурса-защиты работ ћјЌ )

"«астосуванн¤ англ≥йськоњ мови в оф≥ц≥йному листуванн≥"

ЌемаЇ сумн≥в≥в, що знанн¤ робить людину мудрою. „им б≥льше ми вчимос¤, тим б≥льше ми наближаЇмось до к≥нц¤ сходинок кар'Їри. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ вивченн¤ ≥ноземних мов. јле задл¤ дос¤гненн¤ профес≥онал≥зму у будь-¤к≥й сфер≥ б≥знесу потр≥бно вм≥ти застосовувати оф≥ц≥йну терм≥нолог≥ю, особливо що стосуЇтьс¤ переписки, де необх≥дно дотримуватись спец≥альних правил написанн¤. —аме тому ¤ вир≥шила досл≥джувати цю сферу вивченн¤ англ≥йськоњ. “ема мого досл≥дженн¤ - "«астосуванн¤ англ≥йськоњ мови в оф≥ц≥йному листуванн≥''.   ¬ажлив≥сть  ≥  актуальн≥сть  теми   по¤снюЇтьс¤ широким сп≥вроб≥тництвом ”крањни з ≥ноземними ф≥рмами, м≥жнародними орган≥зац≥¤ми,  активною участю у робот≥ м≥жнародних сес≥й та конференц≥й, тощо. ≤снуЇ два типи лист≥в: оф≥ц≥йн≥ ≥ неоф≥ц≥йн≥. “акож Ї багато р≥зновид≥в цих лист≥в, таких ¤к замовленн¤, пропозиц≥¤ тощо.  ожний з них маЇ своњ особливост≥. ћ≥ж  ними очевидна р≥зниц¤. Ќаприклад: буде просто абсурдом написати найкращому другов≥ "ўиро ¬аш", "я пишу у в≥дпов≥дь на ¬ашу об'¤ву", також  писати " охаю", "÷≥лую" д≥ловому партнеров≥, пишучи за¤ву на роботу чи про позику грошей. √оловною метою мого досл≥дженн¤ Ї визначенн¤ рол≥ лексики в оф≥ц≥йному сп≥лкуванн≥; анал≥з головних стад≥й д≥лових угод, значенн¤ почутт≥в людини дл¤ правильного використанн¤ вислов≥в а також знанн¤ граматики.  р≥м цього, т≥ вирази, ¤к≥ найб≥льш часто використовуютьс¤ в д≥лових листах, досл≥джен≥ з точки њх доречност≥ в р≥зних ситуац≥¤х. ѕрактична частина роботи м≥стить дек≥лька приклад≥в д≥лових лист≥в, випадки, в ¤ких вони були написан≥ та де¤к≥ з њхн≥х характеристик. "«олотим правилом", ¤кого кожен маЇ дотримуватис¤, Ї те, що д≥ловий лист обов'¤зково повинен бути формальним, тактовним, виразним та доречним.

ћончак ќльга ( украинский ¤зык, 2001-2002,  II≤ место на втором этапе всеукраинского конкурса-защиты работ ћјЌ )

"ѕубл≥чне мовленн¤ ¤к ви¤в комун≥кативноњ функц≥њ мови: студ≥њ над прац¤ми оратор≥в, ритор≥в, психолог≥в, мистецтвознавц≥в; анал≥з виступ≥в депутат≥в ¬ерховноњ –ади"

Ќаша мова - не лише зас≥б сп≥лкуванн¤, а й знар¤дд¤, ≥нструментар≥й духовноњ д≥¤льност≥ людини ≥ водночас - продукт ц≥Їњ д≥¤льност≥ (кожен ≥з нас - мовотворець). „и залежать результати д≥¤льност≥ людини в≥д досконалост≥ ≥нструментар≥ю та п≥д нашого ум≥нн¤ волод≥ти ним? «вичайно, так. Ќавр¤д чи можна сумн≥ватис¤ в тому. то знанн¤ основ ораторського мистецтва необх≥дно кожному, хто бере участь у сусп≥льному житт≥ нашоњ крањни. “ому при вибор≥ теми науковоњ роботи, враховуюч≥њ особливу актуальн≥сть ≥ недостатню розробку, ¤ зупинилась на досл≥дженн≥ публ≥чною мовленн¤ ¤к ви¤в комун≥кативноњ функц≥њ мови. ƒосл≥дженн¤ включаЇ в себе три розд≥ли. ѕерша частина визначаЇ головну функц≥ю мови ¤к сп≥лкуванн¤. ¬ н≥й висв≥тлено основн≥ завданн¤ публ≥чного мовленн¤, метою ¤ких Ї донесенн¤ в правильн≥й форм≥ своЇњ думки до слухача. ƒругий розд≥л б≥льш детально розгл¤даЇ аспекти проблеми. “ому в≥н Ї найб≥льшим за обс¤гом. ” ньому публ≥чна мова описуЇтьс¤ ¤к практичне вт≥ленн¤ комун≥кативноњ функц≥њ мови. ѕон¤тт¤ публ≥чного мовленн¤ Ї складним ≥ багатоповерховим. —воЇр≥дн≥сть ораторського мистецтва визначаЇтьс¤ глибинним кор≥нн¤м ≥стор≥њ походженн¤ риторики й публ≥чного мовленн¤. —интез цих двох пон¤ть визначив остаточний шл¤х до зародженн¤ й розвитку мистецтва слова до сучасного р≥вн¤. ƒоведено, що псих≥ка й мова т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою. Ќауковим фактом Ї те, то 80% ≥нформац≥њ слухач сприймаЇ в≥зуально. ƒосл≥дивши манери, жестикул¤ц≥ю, голос орагора. ми д≥йшли до висновку, що образ оратора грас вир≥шальну роль в усп≥ху його промови. Ѕезперечно, промова мас бути побудована з дотриманн¤м орфоеп≥чних норм ≥ канон≥в, ¤к-от правильна артикул¤ц≥¤, вимова. ÷≥каво було досл≥дити естетичн≥ принципи мовленн¤ "системи" —тан≥славського. що визначають роль акторськоњ майстерност≥ у публ≥чних виступах та промовах. “рет≥й розд≥л науковоњ роботи - практичний. ¬ ньому описан≥ основн≥ прийоми та типов≥ помилки публ≥чного мовленн¤, ≥люстрован≥ прикладами з≥ стенограми зас≥данн¤ ¬ерховноњ –ади ”крањни. ѕрактичне значенн¤ досл≥дженн¤ пол¤гаЇ у визначенн≥ напр¤мк≥в вдосконаленн¤ публ≥чноњ мови ¤к прикладного мистецтва, метою ¤кого Ї забезпеченн¤ комун≥кативноњ функц≥њ мови, то лежить в основ≥ гуман≥зац≥њ сусп≥льства.

’ороша¤ “ать¤на ( украинска¤ литература, 2001-2002,  II≤ место на втором этапе всеукраинского конкурса-защиты работ ћјЌ )

 У”крањнська ф≥лософсько-поетична традиц≥¤ у драматург≥њ ¤к ≥нвар≥ант традиц≥њ св≥товоњ. —туд≥њ над драматург≥чними пересп≥вами давн≥х м≥ф≥в, легенд, св≥тових сюжет≥в Ћес≥ ”крањнкиФ

ƒана робота присв¤чена досл≥дженню украњнськоњ ф≥лософсько-поетичноњ традиц≥њ в драматург≥њ з огл¤ду впливу на нењ традиц≥њ св≥товоњ, зокрема у драматичних творах Ћес≥ ”крањнки. ѕредметом досл≥дженн¤ вибрано теоретичне п≥дгрунт¤ становленн¤ ф≥лософськоњ думки в драматург≥чно-поетичн≥й творчост≥, вивченн¤ особливостей художньоњ структури твору, спираючись на творч≥сть Ћес≥ ”крањнки. ”крањнська ф≥лософська драма належить поки що до проблем малодосл≥джених. “им часом вона становить великий ≥нтерес ¤к у теоретико-л≥тературному, так ≥ в ≥сторико-л≥тературному план≥, особливо в час в≥дновленн¤ реальноњ та повноњ картини розвитку нашого письменства. —тр≥мка ф≥лософ≥зац≥¤ сусп≥льноњ та ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥, до буденноњ св≥домост≥ включно, спричин¤Ї чутлив≥сть та ≥нтерес до ¤вищ художньоњ ф≥лософ≥чност≥. ј шл¤хетний поетичний матер≥ал, в≥дкритт¤ нових ≥мен та твор≥в, перечитанн¤ вже в≥домих п≥д новим кутом зору здатн≥ розвинути естетичне чутт¤, художню сприйн¤тлив≥сть, прищепити ст≥йкий смак ≥ до теоретичних проблем, ≥ до проникненн¤ в глибини тексту. ¬ основу нашого досл≥дженн¤ закладено принцип вивченн¤ украњнського письменства, зокрема поетичноњ драми, в контекст≥ св≥товоњ л≥тератури, з ¤кнайширшим залученн¤м усього приступного матер≥алу, з висв≥тленн¤м іенези ≥ розвит­ку розгл¤дуваного ¤вища: украњнськоњ ф≥лософськоњ драми. ¬ такий спос≥б з'¤совуютьс¤ ¤к ун≥версальн≥, «родов≥» чи «св≥тов≥» риси ф≥лософськоњ драми, так ≥  нац≥ональн≥ особливост≥ украњнськоњ л≥рико-ф≥лософськоњ драматург≥чноњ традиц≥њ, окреслене нею проблемне коло, типолог≥чн≥ характеристики, л≥н≥њ розвитку, ¤к вони ф≥ксуютьс¤ на р≥зних р≥вн¤х: у поез≥њ загалом, в окремому твор≥, у творчост≥ най¤скрав≥ших ф≥лософських поет≥в. ћасив нац≥ональноњ поез≥њ за к≥лькасотл≥тню ≥стор≥ю њњ роз­витку розгл¤даЇтьс¤ в робот≥ п≥д кутом теоретичних про­блем, пов'¤заних ≥з самим пон¤тт¤м ф≥лософськоњ драми. ”крањнська ф≥лософська драма, таким чином, представлена тут ¤к специф≥чна ц≥л≥сн≥сть ≥з своЇю динам≥чною структурою, ¤к рухлива художн¤ система в процес≥ њњ поступального розвитку в≥д час≥в виникненн¤ аж до сьогоденн¤. ѕоширен≥ в л≥терату­рознавств≥ минулих дес¤тил≥ть абстрактно-≥деолог≥чний та абстрактно-метаф≥зичний п≥дходи дл¤ такого завданн¤ ц≥лком непридатн≥. ѕотр≥бно виходити ≥з б≥льш в≥дпов≥дного сам≥й природ≥ л≥рико-поетичноњ драматург≥њ особист≥сного аспекту (≥нтелектуального, почуттЇвого), загалом ≥з критер≥њв суто естетичних. Ќа цьому базуЇтьс¤  викладена в досл≥дженн≥ концепц≥¤ традиц≥њ, типолог≥њ та поетики украњнськоњ ф≥лософськоњ поетичноњ драми, саме такими Ї п≥двалини запровадженого розгл¤ду украњнськоњ ф≥лософсько-драматичноњ традиц≥њ в контекст≥ св≥товоњ ≥ нац≥ональноњ  духовноњ культури. Ќайвиразн≥ше украњнська драматично-ф≥лософська традиц≥¤ окреслюЇтьс¤ саме в друг≥й половин≥ XIX ст., коли украњнська л≥тература в ≥дейно-естетичному та жанрово-стильовому в≥дношенн¤х постаЇ ¤к ц≥лком розвинута художн¤ сло­весн≥сть, ¤к ц≥л≥сть. —аме це, ¤к ≥ досв≥д та величезний вплив Ўевченка, уможливлюЇ в поез≥њ дос¤гненн¤ св≥тового р≥вн¤, передус≥м пов'¤зан≥ з драматург≥чною творч≥стю Ћес≥ ”крањнки. ” Ћес≥ ”крањнки в творчост≥ останнього дес¤тил≥тт¤ переважаЇ драматург≥¤. «а пор≥вн¤но короткий час письменниц¤ написала понад двадц¤ть драматичних твор≥в, ¤к≥ стали новим ¤вищем в украњнськ≥й л≥тератур≥ ≥ театральн≥й культур≥, принесли письменниц≥ славу драматурга-новатора. ¬она створюЇ не знан≥ дос≥ в нац≥ональн≥й драм≥ образи, започатковуЇ нов≥ жанров≥ форми з незвичайним фабульним наповнен­н¤м. ” драматург≥њ Ћес≥ ”крањнки пульсувала сучасн≥сть, побачена з точ­ки зору певноњ ≥дењ ≥ представлена у нетрадиц≥йному дл¤ украњнського театру зр≥з≥ - не соц≥ально-побутовому, а ф≥лософсько-≥деолог≥чному. ѕисьменниц¤ заглиблюЇтьс¤ у складн≥ процеси взаЇмод≥њ пол≥тики ≥ етики, розгл¤даЇ поставлен≥ проблеми в њх ≥сторичн≥й перспектив≥. «м≥стом драматичних твор≥в стаЇ боротьба ≥дей, розв≥нчанн¤ христи¤нського всепрощенн¤, войовничого ≥ндив≥дуал≥зму, ренегатства, њм протиставл¤Ї­тьс¤ образ людини незламноњ вол≥ ≥ високих ≥дейних устремл≥нь, борц¤ проти соц≥ального ≥ духовного рабства. Ћес¤ ”крањнка звернулась до св≥тових образ≥в, ¤к≥, закр≥плен≥ в пам'¤т≥ покол≥нь, концентрували певн≥ ≥дењ, принципи ≥ тому надавали ≥дейноњ вагомост≥ зм≥сту, спри¤ли укрупненню масштабу зображуваного. ÷≥ незвичн≥, «чудн≥» образи допомагали заглибитись у суть предмета, в≥дображаючи ≥деолог≥чне ставленн¤ людини до св≥ту. “ак з'¤вились в украњнськ≥й драматург≥њ  ассандра, ƒон-∆уан, јнтей, ёда, ќдержи­ма... «лободенн≥ сучасн≥ теми вт≥лювались в постатт¤х грецькоњ ≥ хри­сти¤нськоњ м≥фолог≥њ, давньоримськоњ ≥стор≥њ, середньов≥чноњ легенди. якщо говорити про творчий метод Ћес≥ ”крањнки на основ≥ њњ драматург≥њ, то можна визначити його ¤к реал≥стичний, пройн¤тий революц≥йним поривом у соц≥ал≥стичне майбутнЇ, ¤к перех≥дний в≥д Уромантичного реал≥змуФ до соц≥ал≥стичного. ќсновн≥ особливост≥ стилю драматург≥њ Ћес≥ ”крањнки ≥ визначають­с¤ цим творчим методом: обираючи теми дл¤ своњх дра­матичних твор≥в з сивоњ давнини р≥зних народ≥в, письменниц¤ «осучаснювала» ц≥ теми, вдихала в них сучасне њй житт¤ р≥дного народу. ƒраматичн≥ твори Ћес≥ ”крањн­ки - ф≥лософського напр¤му, чим обумовлена њх своЇ­р≥дна композиц≥¤ та образи-символи. ” них розкриваЇтьс¤ погл¤д письменниц≥ на ≥стор≥ю ¤к боротьбу народу. √ероЇм багатьох њњ твор≥в став борець проти вс¤кого понево­ленн¤, особливо духовного. ¬≥н страждаЇ в≥д вимушеноњ самотност≥, прагне бути з людьми, в њхньому колектив≥. —в≥тов≥ сюжети ≥ образи Ћес¤ ”крањнка використовувала з принциповою виб≥рков≥стю: њњ приваблювали передус≥м картини, сповнен≥ соц≥альноњ напруги, вольов≥ натури - речники змагань за волю. ѕисьменниц¤ незм≥нно виступаЇ проти соц≥ального рабства, нац≥онального поневоленн¤, полохливоњ покори, картаЇ рел≥г≥йну смиренн≥сть, зраду ≥деалам. –еволюц≥йний демократизм письменниц≥ ви¤вл¤вс¤ у тому, що њњ вз¤т≥ з ≥сторичноњ минувшини героњ - сп≥вц≥, скульптори, буд≥внич≥, раби та ≥н. - д≥ють у звичайному бутт≥, але ви¤вл¤ють максимум громад¤нськоњ св≥домост≥, силу характеру, посл≥довн≥сть вчинк≥в. “аке осмисленн¤ св≥тових сюжет≥в визначило новаторство Ћес≥ ”крањнки на нив≥ драматург≥њ. ѕисьменниц¤ надзвичайно збагатила, розвинула украњнську мову в ус≥х њњ сферах - лексики, фразеолог≥њ, синтаксич­них конструкц≥й, фон≥ки. ¬она оновила жанр драматичноњ поеми в Ївропейськ≥й л≥тератур≥. ¬ драматичних творах Ћес¤ ”крањнка особливо розкрилас¤ ¤к глибоко нац≥ональна ≥ водночас ≥нтернац≥ональна письменниц¤, ¤ка в≥дпо­в≥даючи з позиц≥й найпрогресивн≥шого, революц≥йного ро­б≥тничого класу на найскладн≥ш≥ питанн¤ сучасност≥, ста­ла во≥стину народним митцем.

"ѕрактичне застосуванн¤ мови: оф≥ц≥йна ≥ неоф≥ц≥йна англ≥йськаФ

Language is a form of our living. We can express ourselves with the help of it. Language is a soul of every nationality, its saint thing, the dearest treasure. By the level of its development we can judge about the development of the spiritual side of every nation. It has often been difficult for the English learners to choose a suitable word or phrase in a certain situation. It is happening because English is divided into two big groups, formal and informal language. But what parts of the language are defined to be either formal or informal? This question is raised when we need to write a letter to our pen friend, who lives in another country, or to write a formal letter in official business style. In order to omit different linguistic problems and mistakes we need to realize clearly which grammatical structures refer to each of these styles. That is why I have chosen this topic for my future investigation. I have tried to find rare and interesting books dedicated to this topic and I tend to think that they helped me to develop and enlarge my work. My work consists of several parts that have different information directions. In the first part steps of Standard English formation are described. The Eastern Midlands dialect, the dialect of one part of the country, became the national, standard written language for the whole country. The work continues by the analysis of English grammar.  It is often been said that English has no grammar, or that, if it has, there are no rules in it. English has indeed very few of the kind of inflections, on the end of nouns and verbs, that play such an important part in the grammar of many other languages. Nor has English grammar a place for gender in nouns. Most English that we learn can be used in a wide range of situations. But we will also hear or see language that is formal or informal, sometimes very formal or very informal. We need to be more careful with this language because it may not be suitable in certain situations. Formal English is more common in writing than speaking. It is found in notices, business letters, and legal English; but we can also hear examples in spoken English.  In general, informal language is more common in spoken English than written English. Certain types of language are often informal: - most uses of get are informal; - many phrasal verbs are informal; - many idioms are informal  Vague language and slang are also examples of informal English.   Vague means Сnot clear or precise or exactТ. Slang is a form of very informal language. It includes words used by particular  groups of people (e.g. some young people may refer to СdrugsТ as dope), and also words which many people think are impolite and unacceptable in most situations. We should not use these words, but some of them are quite common. Study of the informal language has a deeper analysis in my work, because this type of language is used by the great amount of people. The aim of my work was to show the possibilities of English language usage and to create a system of our knowledge of English language. Language is an eternal thing, which unites all people around the world.

ћова Ц форма нашого житт¤. ћи можемо виражати себе за допомогою нењ. ћова Ц душа кожноњ нац≥ональност≥, њњ св¤тощ≥, найц≥нн≥ший скарб. «а р≥внем њњ розвитку ми можемо судити про р≥вень розвитку духовност≥ кожноњ нац≥њ. ƒл¤ учн≥в, ¤к≥ намагаютьс¤ вивчити англ≥йську мову, завжди було важко вибрати вдале слово чи словосполученн¤ в конкретн≥й ситуац≥њ. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ тому, що англ≥йська мова розд≥лена на дв≥ велик≥ групи: оф≥ц≥йну ≥ неоф≥ц≥йну. јле ¤к≥ мовн≥ частини в≥днос¤тьс¤ до кожноњ групи? “аке запитанн¤ постаЇ, коли нам потр≥бно написати листа своЇму другу по переписц≥, ¤кий живе у ≥нш≥й крањн≥, чи написати оф≥ц≥йного листа в д≥ловому стил≥. ƒл¤ того, щоб уникнути р≥зн≥ л≥нгв≥стичн≥ проблеми та помилки, ми маЇмо ч≥тко у¤вл¤ти, ¤к≥ граматичн≥ структури в≥днос¤тьс¤ до цих двох стил≥в. —аме тому ¤ вибрала цю тему дл¤ мого майбутнього досл≥дженн¤. я намагалас¤ знайти ц≥каву л≥тературу, присв¤чену ц≥й тем≥ ≥ ¤ схил¤юс¤ до думки, що вона допомогла мен≥ глибше розвити мою роботу. ћо¤ робота складаЇтьс¤ з к≥лькох частин, ¤к≥ мають р≥зну ≥нформативну спр¤мован≥сть. ¬ перш≥й частин≥ описан≥ шл¤хи становленн¤ —тандартноњ англ≥йськоњ мови. —х≥дний середземний д≥алект, д≥алект одн≥Їњ частини крањни, став нац≥ональною, —тандартною письмовою мовою дл¤ вс≥Їњ крањни. –обота продовжуЇтьс¤ анал≥зом англ≥йськоњ граматики. „асто говор¤ть, що англ≥йська мова позбавлена граматики, чи, ¤кщо вона Ї, то в≥дсутн≥ правила. јнгл≥йська мова маЇ дуже мало зак≥нчень в к≥нц≥ ≥менник≥в та д≥Їсл≥в, що в≥д≥грають значну роль в мовах ≥нших крањн. “акож англ≥йська мова не маЇ соц≥альноњ стат≥ в ≥менниках. Ѕ≥льша частина англ≥йськоњ мови, ¤ку ми вивчаЇмо, може використовуватис¤ в р≥зноман≥тному контекст≥ ситуац≥й. јле ми також почуЇмо чи побачимо мову, ¤ка Ї оф≥ц≥йною чи неоф≥ц≥йною, ≥нколи дуже оф≥ц≥йною та дуже неоф≥ц≥йною. Ќам треба бути  обережними з такою мовою тому, що вона може бути неп≥дход¤щою дл¤ певних ситуац≥й. ќф≥ц≥йна англ≥йська мова б≥льш розповсюджена на письм≥, н≥ж в усному мовленн≥. ѓњ можна знайти в написах, б≥знесов≥й кореспонденц≥њ та мов≥ законодавства. јле њњ ми можемо також почути ≥ в розмовному вар≥ант≥. ¬ основному, неоф≥ц≥йна англ≥йська мова б≥льш вживана в усному мовленн≥, н≥ж у письмовому. “ак≥ складов≥ мови часто неоф≥ц≥йн≥: - вживанн¤ д≥Їслова СgetТ; - б≥льш≥сть фразальних д≥Їсл≥в; - ≥д≥оми. Ќевизначена мова та сленг Ї також прикладами неоф≥ц≥йноњ мови. —ленг Ц це форма дуже неоф≥ц≥йноњ мови. ¬≥н включаЇ в себе слова, вживан≥ певною групою людей, а також слова, ¤к≥ б≥льш≥сть людей вважаЇ невв≥чливими та недопустимими в ус≥х ситуац≥¤х. ћи не повинн≥ вживати ц≥ слова, але б≥льш≥сть з них Ї достатньо розповсюдженими. ¬ивченн¤ неоф≥ц≥йноњ мови маЇ глибший анал≥з у моњй робот≥, бо ц¤ частина мовленн¤ використовуЇтьс¤ великою к≥льк≥стю людей. ћета моЇњ роботи Ц показати можливост≥ вживанн¤ англ≥йськоњ мови та систематизувати наш≥ про нењ знанн¤. ћова Ц це в≥чна р≥ч, ¤ка обТЇднуЇ вс≥х людей у св≥т≥.

УЋ≥тературн≥ норми слововживанн¤. јнал≥з мови рекламноњ продукц≥њФ

як в≥домо, справжнЇ житт¤ можливе лише у культур≥ засобами культури дл¤ культури. « багатьох њњ елемент≥в можна вид≥лити чотири категор≥њ: символи, героњ, звичањ, ц≥нност≥. ћова ¤к Ут≥ло думкиФ ¤кнайповн≥ше ≥ найвиразн≥ше, тобто ц≥лковито адекватно символ≥зуЇ нац≥ональний характер, душу народу, спос≥б мисленн¤ певноњ сп≥льноти. —аме тому добрий символ Ї найкращим аргументом Ц бо ж ¤к м≥с≥онер спроможний переконати тис¤ч≥ людей. јле недостатньо мати ¤сн≥ ≥ плодотворн≥ ≥дењ. ўоб пов≥домити про них ≥ншим люд¤м, та ще й розтривожити думку, спонукати до д≥њ, потр≥бно ще й виражати њх ч≥тко. «агальнодоступн≥сть, комун≥кативна загальнозначим≥сть Ц важливий чинник мови рекламноњ продукц≥њ. ÷е спонукаЇ до певноњ стандартизац≥њ мовленн¤, створенн¤ доц≥льних зворот≥в, стереотип≥в -, з одного боку, водночас до пост≥йного збагаченн¤ арсеналу мовного впливу на св≥дом≥сть багатотис¤чноњ р≥зноплановоњ категор≥њ читач≥в ≥ гл¤дач≥в. ”нормоване слововживанн¤, ¤ке  часто викликаЇ у мовц≥в труднощ≥, маЇ бути основою у мов≥ рекламноњ продукц≥њ, а отже ≥ реклам≥ста ¤к людини, що Ї прикладом у мовному насл≥дуванн≥ дл¤ ≥нших. ћова реклами Ї особливим, важливим р≥зновидом л≥тературноњ мови з≥ своњми законом≥рност¤ми в зм≥ст≥ та форм≥. “аке ≥ндив≥дуальне творче слововживанн¤ найб≥льш повно зосереджуЇ реальн≥ перспективи розвитку ≥ вдосконаленн¤ мови ¤к ¤вища творчого за своЇю сутн≥стю. јле вс≥ ц≥ аспекти стосуютьс¤ функц≥онуванн¤ унормованого слововживанн¤. Ќа практиц≥ ж у мов≥ реклам≥ст≥в спостер≥гаЇтьс¤ невиправдане порушенн¤ норм украњнського л≥тературного слововживанн¤.  ультура мови ¤кнайщ≥льн≥ше повТ¤зана з дотриманн¤м л≥тературних норм слововживанн¤ Ц з семантично точним ≥ стил≥стично доречним вибором слова, з граматично ≥ стил≥стично правильною сполучн≥стю сл≥в. Ћ≥тературна норма Ц одне з основних пон¤ть культури мовленн¤ ≥ стил≥стики. «акони розвитку мови ≥снують незалежно в≥д вол≥ людей, бо в≥дображають обТЇктивн≥ в≥дношенн¤ в реальному св≥т≥. ќтже, в сам≥й законом≥рност≥ розвитку мови закладен≥ основи формуванн¤ мовних норм: п≥знаючи закони мови, людина формулюЇ мовн≥ норми ≥ застосовуЇ њх доти, поки нова законом≥рн≥сть не буде п≥знана, щоб привести до зм≥ни норми або по¤ви вар≥ант≥в, що в≥дпов≥дають сучасним тенденц≥¤м розвитку мови.  ћовна норма Ц це ≥сторично зумовлений факт, про¤в ≥сторичних законом≥рностей розвитку мови ≥ типових дл¤ кожноњ епохи тенденц≥й розвитку.., це сукупн≥сть найб≥льш придатних дл¤ обслуговуванн¤ сусп≥льства засоб≥в мови, що складаютьс¤ ¤к насл≥док в≥дбору елемент≥в з числа ≥снуючих, на¤вних, утворюваних заново або вилучених з пасивного запасу минулого в процес≥ соц≥альноњ, у широкому розум≥нн≥, оц≥нки цих елемент≥в. ¬ робот≥ подано стисл≥ поради, ¤к≥ саме слова чи словосполученн¤ найдоц≥льн≥ше вживати дл¤ передач≥ потр≥бного зм≥сту, зроблено певн≥ застереженн¤ про неправильне або небажане, невдале використанн¤ тих або ≥нших сл≥в у певних значенн¤х, у тому чи ≥ншому контекст≥. јнал≥з м≥стить так≥ категор≥њ лексики: 1. —инон≥ми а) близькозначн≥ синон≥ми; б) слова, зам≥сть ¤ких часто помилково використовують ≥нш≥ лексеми; в) сп≥льнокоренев≥ слова-синон≥ми; г) лексичн≥ паралел≥зми або дублети; 2. ѕарон≥ми 3. ”стален≥ словосполученн¤ 4. ѕрийменники в найтипов≥ших синтаксичних звТ¤зках. ћова рекламноњ продукц≥њ в основному в≥дпов≥даЇ нормам украњнського л≥тературного слововживанн¤. ѕорушенн¤ вищеназваних норм ви¤вл¤Їтьс¤ у помилковому вибор≥ слова ≥з синон≥м≥чного р¤ду, сплутуванн¤ при використанн≥ парон≥м≥в, розб≥жност¤х м≥ж компонуванн¤м сл≥в ≥ контекстом. ћова Ц нац≥ональний скарб. « ним треба поводитись дбайливо Ц примножувати й вдосконалювати. јдже перед словом ус≥ р≥вн≥. ѕеред —ловом р≥вн≥, ¤к перед св≥том: перед небом, землею ≥ сонцем . . . ≤ мова на кожний народ одна, ¤ка вс≥х ур≥внюЇ, не знаЇ ≥ не визнаЇ жодноњ соц≥альноњ диференц≥ац≥њ, жодного ≥деолог≥чного под≥лу. ћова Ї справжньою пТ¤тою еф≥рною стих≥Їю св≥ту.

"‘≥лософ≥¤ поез≥њ хокку ’V≤≤-’≤’ ст. ¤к вт≥ленн¤ св≥тогл¤дних засад ментал≥тету ¤понськоњ нац≥њ"

япон≥¤... —к≥льки загадкового ≥ незрозум≥лого у ц≥й крањн≥. ќбладнавши св≥й будинок за найсучасн≥шими технолог≥¤ми, ¤понець всеодно роз≥б'Ї навколо своЇњ осел≥ сад, прикрасить к≥мнати дзв≥ночками, невеличкими пейзажами ≥ запросить гостей на чайну церемон≥ю. „ому сучасна автоматизована крањна, ¤ка ув≥йшла на св≥тову економ≥чну та пол≥тичну арену ≥ Ї нев≥д'Їмною частиною св≥тового господарства, ¤ка дос¤гла чи не найвищих показник≥в в област≥ промисловост≥, зберегла стародавн≥ традиц≥њ ≥ повагу до своЇњ культури? ћаЇ ≥снувати щось, що об'ЇднуЇ людей у нац≥ю, що примушуЇ замислитис¤ над житт¤м, що в≥дображаЇ душу людини, що даЇ в≥дпов≥д≥ на питанн¤, ¤к≥ Ї завжди актуальними... ≤ це щось -  ¤понська поез≥¤... ¬она Ї нев≥д'Їмною частиною житт¤ кожного ¤понц¤. ѕереживши тис¤чол≥тт¤, вона не зм≥нила своЇњ ≥дейноњ направленост≥, ф≥лософ≥њ, вона вчила жити ≥ розум≥ти сенс житт¤, вона була людин≥ за родича, ¤кому розкривалис¤ ус≥ таЇмниц≥, саме завд¤ки поез≥њ япон≥¤ залишилас¤ неповторною крањною, де ≥ сьогодн≥ вшановуютьс¤ традиц≥њ старовини. «даЇтьс¤, що прот¤гом усього свого ≥снуванн¤ ¤понц≥ любили поез≥ю. «'¤вилас¤ нова в≥дверта л≥тература, у ¤к≥й, ¤к н≥де, була виражена ф≥лософ≥¤ ≥ погл¤ди на св≥т ¤понськоњ нац≥њ. ÷≥Їю л≥тературою була поез≥¤ хокку - трив≥рш ≥з чергуванн¤м склад≥в 5-7-5. «давалос¤ б, що можуть нам сказати три р¤дки? ¬и¤вилос¤, що три р¤дки можуть сказати нам усе ≥ докор≥нно зм≥ти культурне житт¤ в япон≥њ. “рив≥рш використвувавс¤ у найр≥зноман≥тн≥ших жанрах ¤понськоњ поез≥њ, починаючи з ком≥чних та жарт≥вливих в≥рш≥в ≥ зак≥нчуючи наповненими смутком творами. ѕро хокку неможливо сказати усе, наск≥льки сповнен≥ вони глибоким зм≥стом, ос¤гнути ¤кий можна лише тод≥, коли пропустиш цей в≥рш через себе. “реба дати у¤в≥ прост≥р дл¤ того, щоб у повн≥й м≥р≥ в≥дчути т≥ кольори ≥ ту ауру, ¤ку несе у соб≥ тв≥р. ¬еликого значенн¤ поети надавали ≥ звуков≥й гармон≥њ в≥рша. ќдн≥Їю з пров≥дних тем хокку Ї стосунки людини з природою. ѕрирода - це джерело енерг≥њ, ¤ке даЇ нам сили, це неповторна краса, ¤ка надихаЇ нас на створенн¤ в≥рша, це в≥рний друг, ¤кий тебе вислухаЇ ≥ зрозум≥Ї... ѕрирода - це все, що оточуЇ нас. —аме тому ¤понськ≥ поети прид≥л¤ли найб≥льшу увагу природ≥. “акож вони були впевнен≥, що ус≥ жив≥ ≥стоти на земл≥, починаючи з маленькоњ комахи ≥ зак≥нчуючи людиною, розумн≥ ≥ здатн≥ переживати та хвилюватис¤, любити ≥ рад≥ти. ƒл¤ ус≥х нас св≥т однаково тл≥нний. « по¤вою в л≥тератур≥ япон≥њ ген≥¤ ћацуо Ѕасьо мистецтво хокку п≥дн¤лос¤ на найвищу ступ≥нь розвитку. ¬≥н зробив хокку досконалим. ’оча велику роль у складанн≥ хокку поет вбачав у подоланн≥ техн≥чних проблем, та все ж головною засадою поетики Ѕасьо була глибока ф≥лософ≥¤. “вори, що пишутьс¤ в≥д щирого серц¤, що сповнен≥ особистих емоц≥й ≥ думок, здатн≥ переживати час. —еред таких твор≥в Ї хокку ћацуо Ѕасьо. ѕоет блукав м≥ж двома школами: "ƒанр≥н" (новою) ≥ "—тародавньою". «найшовши шл¤х посередин≥ поет раз ≥ назавжди визначив св≥й стиль ≥ напр¤мок у поез≥њ. ≈стетичн≥ погл¤ди на житт¤ Ѕасьо ув≥брали в себе багато чого з дзен-буддизму. “ому Ѕасьо хвилювала розробка поетизац≥њ повс¤кденного, зображуванн¤ житт¤  в њњ зпростих, звичайних про¤вах. ѕоет вдосконалювавс¤, а разом з ним вдосконалювалис¤ його творч≥ принципи ≥ положенн¤. ≤снуЇ дек≥лька основних засад поетики та естетики хокку ћацуо Ѕасьо. √оловними серед них Ї сатор≥, саб≥, карум≥, хосом≥, с≥ор≥, фуек≥-рюко, фуга-но макото, йодзьо.  ожна з них надаЇ хокку особливого в≥дт≥нку: сатор≥ вносить елемент "ос¤¤нн¤", причетност≥ до вищого бутт¤; саб≥ виражаЇ печаль ≥ смуток самотньоњ людини; карум≥ передбачаЇ вираженн¤ почутт≥в зрозум≥ло ≥ доступно, але при цьому не спрощуючи глибоко сенсу; хосом≥ пробуджуЇ бажанн¤ спогл¤дати природу ≥ ус≥ њњ, нав≥ть незначн≥, ¤вища, вбачаючи у цьому неповторну красу; с≥ор≥ - елемент Їднанн¤ з природою, при цьому переживаючи ≥ рад≥ючи разом з нею; фуек≥-рюко м≥стить у соб≥ протир≥чч¤, воз'Їднанн¤ протилежних стор≥н; фуга-но макото - пошук ≥стинного шл¤ху, ¤кий, на думку Ѕасьо, лежить у Їднанн≥ з природою; йодзьо - елемент загадковост≥ ≥ недосказаност≥. ’окку не даЇ змогу виразитис¤ повн≥стю, тому кожне слово граЇ величезне значенн¤ у поез≥њ Ѕасьо. —аме ц≥ засади поетики ћацуо Ѕасьо стали дл¤ наступних покол≥нь визначальними у формуванн≥ власного ментал≥тету нац≥њ ¤понц≥в, адже вони в≥дображали справжнЇ витончене ставленн¤ ¤понц¤ до житт¤. ћацуо Ѕасьо виразив принципи, за ¤кими живуть ¤понц≥, у своњх хокку, тому його поез≥¤ пережила в≥ки. „ому ж ф≥лософ≥¤ хокку так глибоко ≥ надовго ув≥йшла в л≥тературу? “ому що хокку - це спос≥б мисленн¤ ¤понц¤, це погл¤ди, що формувалис¤ в≥ками ≥ м≥цно ув≥йшли у генотип нац≥њ. японц≥ народжуютьс¤ з ум≥нн¤м в≥дчувати кольори та звуки. ÷≥каво, що у крањн≥ з небагатою на фарби природою, вже у п'¤ть рок≥в д≥ти ум≥ють в≥др≥зн¤ти до 80 в≥дт≥нк≥в одного кольору. Ѕо кожна фарба - це не просто зоровий подразник, це в≥дчутт¤ думки, що стоњть за нею. "”м≥й ц≥нувати мале", - говорить ¤поське присл≥в'¤, а тому ф≥лософ≥¤ житт¤ ¤понського народу - це ф≥лософ≥¤ милуванн¤ зовн≥шн≥м лакон≥змом, за ¤ким стоњть внутр≥шнЇ безмежж¤. —аме такими ≥ Ї хокку, що ув≥брали у себе не просто слова й думки письменника, а й душу япон≥њ. ’окку в≥д≥грали величезну роль у формуванн≥ св≥тогл¤дних засад ¤понц≥в. ≤ сучасний ¤понський письменник, працюючи над черговим твором, мимовол≥ згадаЇ про ’окку ≥ обов'¤зково напише у своњй робот≥ про красу тихоњ ноч≥, про безмежн≥сть ≥ глибину блакитного неба, про чар≥вн≥сть ≥ витончен≥сть танцю опадаючого восени лист¤ ≥ про добре серце людини, ¤ка живе у цьому прекрасному св≥т≥...

” робот≥ розгл¤нута ≥стор≥¤ япон≥≥ на прот¤з≥ усього ≥снуванн¤, л≥тературн≥ процесси, творч≥сть багатьох ¤понських письменник≥в, зроблен≥ глибок≥ анал≥зи твор≥в ≥ в≥рш≥в, представлен≥ хокку в ориг≥нальному звучанн≥ ( з украњнською транскрипц≥Їю ≥ творчим перекладом ), при написанн≥ роботи використовувалис¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ джерела. ћетою роботи Ї визначенн¤ одн≥Їњ загальноњ тенденц≥њ у творчост≥ ус≥х митц≥в япон≥≥, ¤ка змогла об'Їднати нац≥ю воЇдино.

"√ендер и ¤зык. »сследование св¤зи между пон¤ти¤ми"

Introduction. Much of the meaning conveyed Contemporary equality movement has focused much attention on the issues of socialization into gender roles and of sexist discourse. These issues are profoundly interrelated, since the everyday discourse with which children are surrounded from the day of their birth, in which they themselves become eventual participants, is a primary means by which socialization is effected about what it is to be female and male. In fact, implicit meanings are undoubtedly more effective, insofar as they remain unquestioned, and hence unproblematic. Equality between men and women, in particular, have questioned social attitudes and social practice concerning gender and, by doing so, have rendered problematic what was previously, for many, entirely uncontentious-a non-issue. By naming certain attitudes and behavior sexist, a word that did not exist until very recently, attention has been focused on those attitudes and behavior in a way that was not previously possible. The equality stance, speaking on behalf of women, has been highly critical of contemporary society. They have seen women's interests as consistently subordinated to those of men, women's personalities systematically distorted in the service of their subordination, women's capacities underrated or denied, their desire for autonomy frustrated and ridiculed, their sexuality at one and the same time denied, feared, and exploited, and their image trivialized and sentimentalized. Much of the response to this comprehensive naming of social injustice with respect to women has been to deny that any injustice is involved, to deny that the issue of gender is in any way problematic: men are men, women are women, and that's that. The basis of such denial of the problematic nature of gender is usually that male and female are seen as fundamental, natural, self-evident categories (for some, they have the even greater force of being regarded as God-given categories), whose naturalness and obviousness depends on seeing the social category of gender as deriving automatically and exclusively from the biological category of sex... There is no doubt that the biological difference between male and female is of considerable importance in human societies. It seems equally beyond doubt that what is regarded as appropriate behavior for males and females, other than that directly consequent on those biological differences differ widely from one society to another. It is also readily observable that even where social expectations are strong and explicit, some variability in the behavior of males and females does occur: many will conform to expected patterns of behavior, but some  will not. All of this suggests that biological sex (identification as female or male) needs to be distinguished from social gender (identification as feminine or masculine), since the latter is not an automatic consequence of the former. If gender is a social creation, then one should be able to find evidence that this is so, including evidence of the process of its creation. In particular, one should be able to find linguistic evidence, since language is the primary means by which we create the categories that subsequently come to organize our lives for us. Such evidence is indeed to be found: from the different treatment by parents of newborn babies, depending on sex; through the reiterated messages given to four-year-olds that women and women's activities are marginal and trivial  ; through the social approval of the writing of little girls at school who write almost exclusively about home and family, elves and fairies, and talking animals while their male classmates get on with the business of finding out how the world outside school and family works and produce what stories they write with the twin focuses of power and violence; through TV, films, and books; to the categories taken for granted in everyday conversation. Difference is simply assumed, with no awareness of the extent to which adult behavior creates that difference. If it were simply a matter of difference, however, where men and women had their own spheres of activity with rights and status and a complete range of possibilities for achievement within those spheres, then one might feel less concerned. But however much some groups and individuals might like to maintain that this is indeed the case in our society, it is not so. Three consequences of this differentiation in our society should be of concern: 1. The institutionalized inequality/inferiority of women, where they have been denied the right to engage in certain activities-to be certain kinds of people-and their activities and their very selves denigrated and trivialized. 2. The institutionalized channeling of human diversity along two and only two pathways, the choice determined only by which set of genitalia one happens to be born with, with the consequent damage to, and misery of, individuals who, for a variety of reasons, fail to fulfill the stereotyped expectations, to say nothing of the loss to society itself of diverse talents. 3. The institutionalized hostility between male and female (a complex consequence of both the above). This hostility is most frequently realized in action by male against female, as, for example, in the violation of the right to personal space. A more extreme violation of female by male is the violation of self/identity that is rape. Such hostility is all too commonly discernible, however, in the everyday words of girls and boys, men and women, with respect to one another, words flung in one another's faces or muttered with anger or resentment behind one another's backs. These issues are of importance to all members of our society, but they should be of particular concern to parents and to educators, because they are the primary agents of the society in the socialization of children into these institutionalized attitudes. It is at their hands that children learn their initial categorizations of the world they live in, including the evaluations attached to those categorizations. It is from their mouths that children hear the words, and the ways of speaking, that will eventually become their words, their ways of speaking. Children do not remain passive recipients of the socialization efforts of others but become active agents of their own socialization as they acquire command of the meanings available to them through command of the words and ways of speaking of those around them. We need to know what it is we are teaching our children to think and feel about themselves and about each other as female and male, and what are the means by which they have come to learn to think and feel thus. Much of the public debate, such as it is, arising from feminist critiques of language in relation to gender has focused on words and word-forms (such as diminutives) that overtly denigrate, trivialize, or exclude women and which assume or cultivate stereotypes of both women and men. The existence of such words is clearly of importance: the usual explanation is that the existence and use of such words and forms of words unambiguously reveals social attitudes and beliefs. One must go further than words, however, in terms of 1. What one takes into consideration as linguistic, as part of language; and 2. How one regards the relationship between language and thought/ ideas/beliefs. These issues will be investigated in the following chapters of my work.

"”крањнська л≥тературна балада ≤ половини XIX ст.: ѕроблеми розвитку жанру"

ƒана робота присв¤чена досл≥дженню украњнськоњ народноњ балади першоњ половини XIX ст., а також розкриттю особливостей формуванн¤ њњ жанровоњ тематики. ”крањнська балада пройшла довгий шл¤х розвитку ≥ сформувалас¤ в окремий еп≥чний жанр творчост≥, р≥зноман≥тна сюжетика ¤кого в≥добразила драматичн≥ й траг≥чн≥ под≥њ та випадки особистого, родинного та громадського житт¤. ≤нтернац≥ональна скарбниц¤ балад збагачуЇтьс¤ кожною нац≥ональною л≥тературою ориг≥нальними сюжетами, нац≥ональними опрацюванн¤ми запозичених ≥ так званих мандр≥вних сюжет≥в. ¬ основ≥ перших ≥ других лежать конфл≥кти й кол≥з≥њ загальнолюдського характеру, висв≥тленн¤ й оц≥нка ¤ких ведетьс¤ з позиц≥й здоровоњ народноњ морал≥, тому балади в основн≥й мас≥ зразк≥в волод≥ють неперех≥дною повчально-виховною силою ≥ впливов≥стю. ѕродовжуючи своЇ побутуванн¤ ≥ наш час, вони збагачують духовно та емоц≥йно, Ї ц≥нним людинознавчим, п≥знаваль ним джерелом. ”крањнська балада в≥д≥грала пом≥тну роль в процес≥ становленн¤ й розвитку новоњ украњнськоњ л≥тератури, вн≥сши специф≥чний поетичний жанр ≥ розкривши перед письменниками велику шкалу драматичноњ й трагед≥йноњ сюжетики та арсенал поетики дл¤ њњ художньоњ реал≥зац≥њ. —пециф≥ка жанру балади вимагаЇ р≥знопланових комплексних досл≥джень: в загальному контекст≥ ≥сторичного розвитку й житт¤ кожного народу, його фольклору, л≥тератури та музики, з одного боку ≥ в контекст≥ його багатов≥кових м≥жнац≥ональних зв'¤зк≥в - з другого. ўоб украњнська балада стала об'Їктом таких досл≥джень, необх≥дно зд≥йснити значну п≥дготовчу роботу: ви¤вити баладн≥ сюжети в мас≥ р≥зножанровоњ поетичноњ творчост≥, просл≥дкувати розвиток самого жанру до XIX ст., досл≥джуючи таким чином джерела украњнськоњ романтичноњ балади коротко показати результати наукових розв≥док в≥тчизн¤них та заруб≥жних вчених, ¤к≥ анал≥зують жанр в ц≥лому, певн≥ його цикли ≥ окрем≥ сюжетн≥ типи; з≥брати й висв≥тлити дан≥ про творче засвоЇнн¤ баладних сюжет≥в ≥ мотив≥в украњнськими письменниками р≥зних творчих метод≥в; стисло огл¤нута творч≥сть заруб≥жних поет≥в-романтик≥в ’“’ ст., ¤к≥ також працювали у цьому жанр≥.

"ќсмисленн¤ мотиву дол≥ в украњнськ≥й поез≥њ 40-60 рок≥в XIX стол≥тт¤"

ƒана робота присв¤чена короткому огл¤ду украњнськоњ поез≥њ 40 - 60-х рок≥в XIX стол≥тт¤, розширенню ≥ поглибленню њњ тем, проблематики, мотив≥в та особливостей образного художнього мисленн¤. ѕредметом досл≥дженн¤ вибрано процес осмисленн¤ мотиву дол≥, вар≥ац≥йне моделюванн¤ життЇвого шл¤ху людини та розсудочно-рац≥онал≥стичний п≥дх≥д до њњ фатального Їства. ≤де¤ народу, його бурхливого становленн¤ на св≥тов≥й л≥тературн≥й арен≥, по своЇму переломлюючись в естетичн≥й св≥домост≥ кожноњ нац≥њ, виступаЇ у слов'¤нських народ≥в центральною. ¬супереч конкретно-чуттЇвим контактам особистост≥ ≥з середовищем, обмеженим побутовими зв'¤зками, людина ≥ людство в романтизм≥ виход¤ть на зустр≥ч ≥з космосом, природою, народом, долею, Ѕогом. «ам≥сть родинно-побутових конфл≥кт≥в - драма народу ≥ св≥ту. Ћ≥ричн≥ героњ твор≥в про нещасливу долю охоплен≥ почутт¤м всесв≥тньоњ скорботи, туги за незд≥йсненн≥стю њх у¤влень про належне житт¤ ≥ мр≥й щодо св≥тлого майбутнього, вбол≥ваюч≥њ за св≥й народ, гартуЇ волю до боротьби. Ћ.Ѕоровиковський, ¬.«аб≥ла, ћ.ѕетренко, ћ. остомаров, “.Ўевченко, ќ.јфанас'Їв-„ужбинський, ј.ћетлинський, ™.√реб≥нка, я.ўогол≥в займаютьс¤ розробкою мотиву дол≥ у 40 - 60-х роках, довод¤чи саме ≥снуванн¤ украњнськоњ л≥тератури ¤к окремоњ, р≥вноправноњ щодо ≥нших л≥тератур. ќсновним предметом поез≥њ було досить ≥нертне, стаб≥льне украњнське сусп≥льство. ћотиви дол≥ в поез≥њ 40-60-х рок≥в обертаютьс¤ навколо ставлень людини до складанн¤ њњ життЇвого шл¤ху. ÷е не т≥льки питанн¤ про дос¤гненн¤ повноти житт¤, усп≥ху, щаст¤, а њњ перш≥, несм≥лив≥ гадки про можлив≥сть в ≥нший в≥к повернути життЇплин, зм≥нити обставини, свою "невезучу" натуру, це, нарешт≥, (¤к у “. Ўевченка), баченн¤ б≥ограф≥њ геро¤ у критер≥¤х њњ етичноњ й естетичноњ досконалост≥. јле ось тут виникаЇ парадокс. ∆иттЇвий шл¤х залежить в≥д обставин, - ц¤ думка Ї дом≥нуючою в ц≥лому масив≥ украњнськоњ поез≥њ (¬.«аб≥ла, “.ƒумитрашко, —. арпенко, ѕ.ќпевський-ќхоцький, почасти —. –уданський), - ≥ людина не в змоз≥ њх подолати. ¬она фактично ототожнюЇтьс¤ ≥з своњм народженн¤м, жорстокою приналежн≥стю до певноњ соц≥альноњ верстви, на¤вн≥стю ≥ заможн≥стю родини, складанн¤м типового плину житт¤, ¤кий не знаЇ великоњ к≥лькост≥ вар≥ант≥в. Ќайб≥льше, на що спроможна людина у своЇму протисто¤нн≥ ц≥й сил≥, - висловити свою оц≥нку њй. Ќав≥ть Ѕог не виступаЇ всесильною особист≥стю, ¤ка здатна на протисто¤нн¤ глухому фатуму - ƒол≥ у р¤д≥ твор≥в щаслива дол¤ пов'¤зуЇтьс¤ з натхненними зверненн¤ми до Ѕога, з щедрими благословл¤ючими побажанн¤ми (л≥рика Ћ.√л≥бова, ќ.ƒухновича, п≥зн≥ше - √.ћанжури). “а у б≥льшост≥ л≥ричних твор≥в Ѕог не Ї дом≥нуючим фактором у вир≥шенн≥ дол≥ людини, ¤нголом-охоронцем њњ життЇвого шл¤ху. —аме в цей час загострюЇтьс¤ розсудочно-рац≥онал≥стичний, ≥нколи й пр¤мол≥н≥йний п≥дх≥д в осмисленн≥ дол≥. —таЇ в≥дчутн≥шим певна нав'¤злив≥сть ≥ схематизм, повчальний тон. ўасливе житт¤ героњв по¤снюЇтьс¤ њх доброчесн≥стю, в≥рн≥стю старожитн≥й рел≥г≥йн≥й морал≥. “аким чином, щаст¤, "талан", у¤вленн¤ про ¤к≥ у героњв, по сут≥, невибаглив≥, дос¤гаютьс¤ переважно зовн≥шньою д≥Їю, ц≥леспр¤мованим доланн¤м тих чи ≥нших перешкод або ж  спокус без будь-¤ких душевних катакл≥зм≥в ( "Ќатал¤, або ƒв≥ дол≥ разом", "√арасько, або “алан ≥ в невол≥" ћ.ћакаровського, "ќлес¤" ќ.Ўишацького-≤лл≥ча). Ѕлизькою, по своњй сут≥, до цих поем стаЇ байка, не чутлива до гостроти ≥ндив≥дуальноњ дол≥. ”с≥м своњм ладом вона утверджуЇ думку про в≥дносну стаб≥льн≥сть плину житт¤, про зв'¤зок ≥ неперервн≥сть час≥в, вагом≥сть зримого ≥ предметного ("«в≥риний мор" —.–удиковського, "’лопчик ≥ √адюка", "¬овк та ягн¤" Ћ.√л≥бова). ѕочутт¤ самотност≥ ≥ безвиход≥ особистост≥ стають головними мотивами протиставленн¤ життЇвого шл¤ху людини й у¤вленн¤м про власну долю. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤ байдужою, неспри¤тливою, повс¤кчас пересл≥дуючи л≥ричного геро¤. ћотив навмисноњ нав'¤зливост≥ нещаст¤, ¤ке буквально пересл≥дуЇ геро¤, з одного боку, спри¤Ї поглибленню етико-психолог≥чного зм≥сту, а з ≥ншого - ≥нод≥ трактуЇтьс¤ ¤к своЇр≥дна "обран≥сть", що маЇ певну естетичну приваблив≥сть, культивовану сентиментал≥змом ≥ романтизмом. ¬ поез≥њ, присв¤чен≥й проблем≥ нещасноњ дол≥, 40 - 60-х рок≥в з'¤вл¤Їтьс¤ новий л≥ричний герой.  онцепц≥¤ особистост≥ ≥ зокрема л≥ричного геро¤ у поез≥њ 40 - 60-х рок≥в характеризуЇтьс¤ позою романтичного в≥дчуженн¤ в≥д д≥йсност≥, роз'Їднаност≥ з людьми, ¤к≥ виступають силою байдужою, а то й ворожою.  лючовими словами Ї "один", "одна", "самотн≥й", "сиротина", "чужина", "вороги". ” своЇр≥дних, притаманних украњнському поетичному ментал≥тету середини стол≥тт¤ формах л≥ричний герой в≥ддзеркалив у соб≥ початок того духовно-емоц≥йного процесу, ¤кий наприк≥нц≥ стол≥тт¤ завершуЇтьс¤ модерн≥стською "смертю Ѕога" - знев≥р'¤м, розчаруванн¤м, жорстокою ≥рон≥Їю, душевною дезинтеграц≥Їю. ¬иход¤чи з Їдност≥ макрокосму ≥ м≥крокосму (людини), л≥рика поставила лю дину у центр перетину св≥тових сил ≥ закон≥в, у нерозривний зв'¤зок ≥з природою, всесв≥том, сусп≥льством, долею та Ѕогом ¤к в≥чною животворною силою.

"ћова сучасного украњнського телебаченн¤: ѕитанн¤ дотриманн¤ орфоеп≥чних, лексичних та морфолог≥чних норм"

ћова - це форма нашого житт¤, житт¤ культурного ≥ нац≥онального, це форма нашого орган≥зуванн¤. ћова - душа кожноњ нац≥ональност≥, њњ св¤тощ≥, њњ найц≥нн≥ший скарб... ” мов≥ наша стара ≥ нова культура, ознака нашого нац≥онального визнанн¤. Ћ≥тературна мова виникла на основ≥ мови загальнонародноњ. «агальнонародна мова -це "сукупн≥сть ус≥х сл≥в, ус≥х граматичних форм, ус≥х особливостей вимови людей, що розмовл¤ють украњнською ¤к р≥дною. —юди вход¤ть д≥алекти, жаргони, л≥тературна мова, тобто все, що перебуваЇ в мовному сп≥лкуванн≥ народу. ћова засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ Ї особливим, важливим р≥зновидом л≥тературноњ мови з≥ своњми законом≥рност¤ми в зм≥ст≥ та форм≥. ”вагу досл≥дник≥в завжди привертала взаЇмод≥¤ л≥тературноњ мови та форми њњ ви¤вленн¤ в «ћ≤, ¤к≥ мають пров≥дн≥ позиц≥њ в план≥ впливу па розвиток л≥тературноњ мови, бо ¤к говорив ≤. ƒрач: "ƒиктори та журнал≥сти «ћ≤ не т≥льки добр≥ знавц≥ мови, вони активн≥ учасники њњ розвитку й оновленн¤. ≤ндив≥дуальна словесна творч≥сть найб≥льш повно зосереджуЇ реальн≥ перспективи розвитку њњ вдосконаленн¤ мови ¤к ¤вища творчого за своЇю сутн≥стю. јле вс≥ ц≥ аспекти стосуютьс¤ функц≥онуванн¤ правильноњ унормованоњ мови. Ќа практиц≥ ж у мов≥ «ћ≤ спостер≥гаЇтьс¤ пост≥йне невиправдане порушенн¤ норм украњнськоњ л≥тературноњ мови. —аме ц≥й проблем≥ - висв≥тленню причин порушенн¤ унормованого слововживанн¤ - присв¤чено наше досл≥дженн¤. ћовознавча наука повинна пропагувати найкращ≥ зразки практичноњ реал≥зац≥њ украњнськоњ литературноњ мови. ” складний час засилл¤ рос≥йськоњ мови в розмовн≥й практиц≥ важливим Ї питанн¤ досконалост≥ мови, ¤коњ не можна дос¤гти, не вивчаюч≥њ норм украњнськоњ л≥тературноњ мови. ѕоширенню та усталенню л≥тературних норм повинн≥ спри¤ти засоби масовоњ ≥нформац≥њ, що в≥д≥грають дедал≥ б≥льшу роль у розвитку л≥тературноњ мови, в збагаченн≥ њњ словника, в лексичному ≥ граматичному нормуванн≥, в розкритт≥ њњ стил≥стичних можливостей". « огл¤ду на це п≥двищуЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть прац≥вник≥в телебаченн¤ за мовне оформленн¤ призначених дл¤ передач≥ в еф≥р матер≥ал≥в, бо кожна помилка диктора завдаЇ великоњ шкоди справ≥ боротьби за п≥днесенн¤ культурного мовленн¤. ѕрофес≥йн≥ навички диктор≥в телебаченн¤ повинн≥ в≥дображати норми украњнськоњ л≥тературноњ мови, бо вони Ї зразковими нос≥¤ми ≥деолог≥њ та мови р≥дноњ крањни. “елебаченн¤ - це важливий ≥нформац≥йний канал, ¤кий маЇ необмежений вплив на гл¤дача, ≥ тим самим по¤снюЇ свою зразков≥сть. ¬ програмах телебаченн¤ нер≥дко можна спостер≥гати порушенн¤ орфоеп≥чних норм. ” мовленн≥ диктор≥в найб≥льше вражають слух помилки фонетичного плану. «окрема, це порушенн¤ правила чергуванн¤ у-в, ≥-й, вар≥ант≥в прийменника з, ≥з, з≥. ћало що залишаЇтьс¤ в≥д славнозв≥сноњ милозвучност≥ украњнськоњ мови. ÷е можна по¤снити засилл¤м рос≥йськоњ розмовноњ мови, що впливаЇ на особливост≥ вимови звук≥в, а також дефекти вимови, пов'¤зан≥ з будовою мовного апарату журнал≥ста чи диктора.  ожна мова в процес≥ свого розвитку поповнюЇтьс¤ новими словами, створеними за на¤вними модел¤ми на власному грунт≥, скалькованими чи запозиченими з ≥нших мов. ќзнакою культури мовленн¤ Ї граматична правильн≥сть. —юди входить дотриманн¤ правил зм≥нюванн¤ сл≥в та њх творенн¤, побудови словосполучень ≥ речень, правильн≥сть ≥ доречн≥сть слововживанн¤. ¬ажливим аспектом в робот≥ диктора чи тележурнал≥ста Ї також темп ≥ гучн≥сть мовленн¤. ¬ищевикладене дозвол¤Ї зробити висновок, що ≥снуюча на даний час практика порушенн¤ норм л≥тературноњ мови на телебаченн≥ у значн≥й м≥р≥ шкодить про¤ву державного статусу украњнськоњ мови, не спри¤Ї вир≥шенню завдань щодо њњ розповсюдженн¤ серед украњнського гл¤дача, не п≥двищуЇ його осв≥тн≥й р≥вень.

"ƒ≥алектизми в д≥лов≥й староукрањнськ≥й мов≥ ’IV-’VI стол≥ть: —туд≥њ над грамотами, д≤ловим листуванн¤м та арх≥вними книгами украњнських м≥ст"

¬ робот≥ досл≥джуютьс¤ особливост≥ вживанн¤ д≥алект≥в у староукрањнськ≥й книжн≥й мов≥, ¤к≥ грунтуютьс¤ на вивченн≥ давн≥х д≥лових документ≥в час≥в –еч≥ ѕосполитоњ та √алицько-волинського  н¤з≥вства (XIV- XVI ст.). ÷¤ тема дозвол¤Ї нам не т≥льки вивчити шл¤хи зародженн¤ украњнськоњ л≥тературноњ мови на територ≥њ сучасноњ украњнськоњ держави, а й допомагаЇ осмислити зв'¤зок м≥ж розвитком ≥нституту держави та мови. ѕоглибленн¤ ≥стор≥ограф≥њ оф≥ц≥йно-д≥лового стилю безпосередньо стосуЇтьс¤ досл≥дженн¤ давн≥х грамот, д≥лового листуванн¤, арх≥вних книг украњнських м≥ст. Ќеаби¤кого сенсу набувають досл≥дженн¤ рег≥ональних гов≥рок, ¤к≥ вказують шл¤х до утворенн¤ сучасноњ украњнськоњ мови. ¬изначенн¤ нац≥ональних корен≥в зародженн¤ украњнськоњ л≥тературноњ мови у староукрањнськ≥й мов≥ документ≥в допомагаЇ нам просл≥дкувати ланцюг, ланки ¤кого нерозривно скр≥плен≥. ” робот≥ проведено р¤д досл≥джень. ¬икористовуючи числен≥ документи, ми намагались довести, що проникненн¤ д≥алект≥в карпатського, пол≥ського, буковинського, галицького ≥ п≥вденно-сх≥дного рег≥он≥в у книжну мову-це шл¤х до ун≥ф≥кац≥њ. ¬ ход≥ досл≥дженн¤ були висв≥тлен≥ д≥алектичн≥ вкрапленн¤ в оф≥ц≥йно-д≥ловому стил≥, що доводить поступовий розмив кордон≥в м≥ж розмовною ≥ книжною мовами. ¬ робот≥ наведено р¤д приклад≥в, сп≥льних дл¤ огл¤нутих рег≥он≥в д≥алектичних переоформлень, ¤к≥ ≥ привели до мовноњ ун≥ф≥кац≥њ. ќдин з розд≥л≥в роботи присв¤чений стильовим особливост¤м д≥ловоњ староукрањнськоњ книжноњ мови. ќсновними про¤вами специф≥ки новоутвореного д≥лового стилю були так≥ риси ¤к мовн≥ штампи, синтагматичне членуванн¤ текст≥в д≥лових документ≥в, а також фонетичн≥ перетворенн¤ асим≥л¤ц≥њ та дисим≥л¤ц≥њ у мов≥ грамот ’≤V-’V≤≤ стол≥ть. ƒосл≥дженн¤ д≥алектизм≥в староукрањнськоњ книжноњ мови присв¤чено практичний розд≥л науковоњ роботи. ¬ ньому проанал≥зован≥ ≥сторичн≥ пам'¤тки д≥ловоњстароукрањнськоњ мови ≥ ви¤влено на¤вн≥сть д≥алектних елемент≥в у њхн≥х текстах. Ќаприк≥нц≥ у висновках викладен≥ лог≥чно нросл≥дкован≥ впродовж роботи тенденц≥њ розвитку украњнськоњ мови, ¤к≥ привод¤ть нас до припущенн¤ про подальше и переоформленн¤ та вдосконаленн¤ на шл¤ху утворенн¤ л≥тературноњ мови на народнорозмовн≥й основ≥. ѕрацюючи над науковою роботою, ми зрозум≥ли, наск≥льки важливо простежити крок за кроком шл¤х розвитку мови в≥д найдавн≥ших час≥в до сучасност≥, щоб зробити обгрунтован≥ припущенн¤ про перспективи њњ розвитку у майбутньому.

"–омантична поетика контраст≥в ¤к дом≥нуюча л≥н≥¤ прози ¬≥ктора √юго: —туд≥њ над романом "—обор ѕаризькоњ Ѕогоматер≥"

–обота досл≥джуЇ романтичну поетику контраст≥в у творчост≥ ¬≥ктора √юго, зокрема у його роман≥ «—обор ѕаризькоњ Ѕогоматер≥"». –омантична поетика контраста ¬≥ктора √юго формуЇтьс¤ на основ≥ естетичних погл¤д≥в романтиста. ѕ≥сл¤ становленн¤ на шл¤х романтизму письменник формуЇ св≥й особистий естетичний погл¤д, змагаючись ≥з застар≥лими ≥де¤ми класицист≥в, п≥сл¤ цього в≥н пише в≥домий вступ до драми  ромвель, ¤кий пот≥м нарекли ман≥фестом французького романтизму. ” ньому √юго в≥дв≥в значне м≥сце обгрунтуванню принципу «правдивост≥», ¤к основного принципу романтизму. ѕафосом до вступу Ї наближенн¤ до природност≥ у л≥тератур≥, найефективн≥шим засобом под≥бного змалюванн¤ √юго вважаЇ гротеск - поетику контраст≥в. —южет роману «—обор ѕаризькоњ Ѕогоматерњ» не в≥др≥зн¤Їтьс¤ складн≥стю, в≥н вдало моделюЇ характерн≥ процеси ≥ конфл≥кти, передаЇ дух ≥ колорит епохи. —истема образ≥в роману складаЇтьс¤ з головних героњв:  ваз≥модо,  лод ‘ролло ≥ ≈смеральда.  ваз≥модо ≥  лод ‘ролло - типов≥ романтичн≥ персонаж≥, але ¤кщо в  ваз≥модо божественна краса душ≥ ховаЇтьс¤ в потворному т≥л≥, то  лод ‘ролло, представл¤Ї зв≥ра, схованого в т≥ло "божественноњ краси". ≈смеральда, на вадм≥ну вад них, маЇ ¤скраву зовн≥шн≥сть ≥ ангельський характер. ¬она Ї уособленн¤м абстрактно-романтичного образу. ¬ роман≥ Ї ще один центральний четвертий образ - це образ —обору ѕаризькоњ Ѕогоматер≥, ¤кий Ї його ≥дейно-композиц≥йним центром. ќбрази роману надовго запам'¤товуютьс¤ читачев≥ саме тому, що пам'¤ть ф≥ксуЇ ¤скрав≥ риси героњв, подан≥ в контрастному змалюванн≥. –оман "—обор..." за своњм художн≥м зм≥стом ≥ структурою найповн≥шим вт≥ленн¤м поетики гротеску, базуЇтьс¤ в≥н на под≥¤х ≥ ситуац≥¤х ц≥лком вин¤ткових, на р≥зних всеохоплюючих контрастах, з широким використанн¤м символ≥ки, до ¤коњ т¤ж≥Ї вс¤ образна система ¬≥ктора √юго. ќбрази - гротески у роман≥ переростають у вселенськ≥ узагальненн¤ сутност≥ добра ≥ зла.  ваз≥модо ¤вл¤Ї собою вт≥ленн¤ духу народного, символ народного поневоленн¤ й стражданн¤. ƒ≥алектичний зв'¤зок об'Їктивного ≥ суб'Їктивного в ≥ндив≥дуальн≥й художн≥й творчост≥ ¤скраво в≥дбиваЇ в≥доме визначенн¤ л≥тератури ¤к "мистецтва подоланн¤ слова - подоланн¤ звичного його смислу ≥ розкритт¤ в слов≥ "надсмисловоњ сутност≥". ¬т≥ленн¤м ц≥Їњ надсмисловоњ сутност≥ ≥ стала романтична поетика контраста ¬≥ктора √юго. —аме романтична, бо т≥льки романтики змогли п≥дн¤тись над мертвими ≥ однол≥н≥йними образами класицист≥в, п≥дн¤ти героњв, њх вчинки, думки, њх оточенн¤ до вершин ≥ кинути у п≥двалини бутт¤.

" раткий обзор истории развити¤ английского ¤зыка: по¤вление и использование идиом"

Language is a form of our living. We can express ourselves with the help of it. Language is a soul of every nationality, its saint thing, the dearest treasure. By the level of its development we can judge about the development ot the spiritual side of every nation. As we live in the times when everything is changing quicker than we manage to get used to it, new spheres of life and progress need much more words to describe themselves. Instead of making up new words it is much more convenient to make some changes in tlie old vocabulary. And here we need to use idioms. In my opinion, they make the language more interesting, different and bright. That is why I've chosen this topic tor my future investigation. Idioms can change the meaning of the word by connecting it witli other words with tlie same or other grammatical function and peculiarities. It helps us to omit different linguistic mistakes which can appear during the process ot inventing new words. My investigations showed that it is easier to diversify English language with idiomatic expressions. They do not need making up the new words but caring attitude to the old ones. Idioms do not change the word, they vary it with the new meaning which can provide the right understanding of the new labels. I've tried to find rare and interesting books dedicated to this topic and I tend to think that they helped me to develop and enlarge my work. At the end of it you can find the list of used literature. My work consists of several parts that have different information directions. In the lirst part several ways of appearing new words are described:  Changing word literal meaning;    Adding suffixes such as -ize, -ization;    Adding prefixes such as mini-, maxi-, super-, micro-, mega-;    Changing word grammatical function;   Joining words together to form one adjective instead of a long phrase;    Combining parts of two existing words. The work continues by the description of the idioms and possibilities of their usage. What is an idiom itself? An idiom is a fixed phrase that has its own special meaning. It is often impossible to guess the meaning of the whole forms or structures. An idiom can have a regular structure phrase from the meanings of the separate words that it is formed from My investigation showed that idioms take many different forms or structures. An idiom can have a regular structure, an irregular or even a grammatically incorrect structure. The clarity of meaning is not dependent on the 'grammatical correctness'. The aim of my work was to prove that idioms consist a great part of English language and can help it to develop. The idioms were shown in perspective with the help of the facts from the history of development of the English language. In fact, idiom  is just an expression that contains the words \vhich if taken together give the meaning that is different from the meaning ot the each word itself. We can make a conclusion that idioms are the result of language development. New spheres of life need new words to characterize them. hi stead of inventing newlabels it is more convenient to give the new idiomatic meaning to the old words. This practice is widespread in English language. We must not forget about the melodic pronunciation and the variety of word vocabulary which provide the best language perception. Language is an eternal thing, which unites all people around the world.

"–азвитие рекламного бизнеса в современной јнглии"

My research is dedicated to the development of advertising in Great Britain. I ain absolutely convinced that this topic is actual nowadays and needs detailed researches and, of course, improvements. Although modem trade is impossible without advertising, a lot of people complain that it is unnecessary, even a waste ot money, and that prices could be cut if there was no advertising. This will be discussed in my further work but at this early point it is useful to remind that the historical and economic process is now taking place in the industrialising countries of the 'South'. The extent of advertising marks the development and prosperity of a country. At the same time advertising is one of the most important sources of trade. Witliout it, producers wouldn't be able to present their goods to a customer, and it would minimalise the amount of sold production. Here one can see a contlict between two general opinions. That's why I was encouraged to research this topic and my main aim is to show the 'evolution' ol advertising business in England, to try to detach its advantages and disadvantages, its prospects in order to prove the importance of this type of business. Some people tend to think tliat advertising is a result of disorganised modem trade system. But it is not so. Advertising is as old as civilisation and has long been used as the means of communicating the need to buy or sell goods, even for the sale of slaves in ancient times. In its style, it represents the society of the time. Advertising tends to represent the economic progress of societies, and in this respect it ranges Irom the sophistication of the industrialised world to the new life-styles of developing nations. A nation's prosperity is reflected in the extent to which advertising is used. Advertising belongs to the modem industrial world and to those countries, which are developing, and becoming industrialised. In the past when a shopkeeper or stallholder had only to show and shout Ms goods to passers-by, advertising as we know it today hardly existed. Pearly forms of advertising were signs such as the inn sign, the redand-white striped barber's pole, the apothecary's jar of coloured liquid and the wheelwright's wheel, some of which have survived until today. The Institute of Practitioners in Advertising definition says: 'advertising presents the most persuasive possible selling message to the right prospects tor the product or scrvice at the lowest possible cost'. Here we have a combination of creativity, marketing research and economic media buying. Advertising may cost a lot ot money but that cost is justified if it works effectively and economically. A good advertising campaign is one which is planned and conducted so that it achieves tlie desired results within an acceptable budget. Many advertising campaigns cost millions of pounds, but that is relative to the size of the market and the volume of sales required to maintain constant output of a factory's production capacity, whether it be a detergent or a motor-car. Deepening into the development of advertising one should research ^ts diffusion in radio, television, press and oilier spheres ot mass media. Our work presents the characteristics of these spheres, gives examples of adverts, shows the general terminology used in advertising business. Nowadays the popularity of advertising on television is spreading day by day and it is one of the best ways to represent the services. But it may be arguable tliat television lias greater impact and realism, and it is true that the biggest spenders on advertising spend most of their money on TV, but tlie number of TV advertisers is relatively small and the amount of time available for television advertising is limited. The number of advertisers in the press runs into millions and the number of publications exceeds 12,000. It is not really a matter of saying which is best since there is no comparison in their users, usage or volume... According to the tacts given in our work this type of business is progressing quickly and we may say that it hasn't finished its "evolution" yet. Advertising will be developing until there's nothing to represent...

ƒосл≥дженн¤ присв¤чене розвитку реклами у ¬еликобритан≥њ. я абсолютно переконана, що ц¤ тема актуальна сьогодн≥, а токож потребуЇ детальних досл≥джень ≥, звича≥≥но, вдосконаленн¤. ’оча сучасна торг≥вл¤ неможлива без реклами, багато людей скаржатьс¤ на њњ непотр≥бн≥сть, вважають, що це нав≥ть марнотратство ≥ що ц≥ни знизилис¤ б без реклами. јле це буде розгл¤нуто у моњй подальш≥й робот≥, зараз же важливо було б згадати, що ≥сторичний та економ≥чний прогрес вадбуваютьс¤ у ≥ндустр≥ал≥зованих крањнах п≥вдн¤. ƒ≥апазон використанн¤ реклами визначаЇ розвиток ≥ процв≥танн¤ крањни. ” той же час реклама Ї одним з найголовн≥ших джерел торг≥вл≥. Ѕез нењ виробники не змогли б представл¤ти свс”ѓ товари покупцю, а це зменшило б к≥льк≥сть проданого товару. “ут в≥дбуваЇтьс¤ консрл≥кт м≥ж двома пров≥дними думками. “ому мен≥ було ц≥каво досл≥джувати цю тему, головною метою ¤коњ Ї показанн¤ "еволюц≥њ' рекламного б≥знесу у јнгл≥њ, вид≥ленн¤ переваг ≥ недол≥к≥в та його перспективи, щоб довести пеобхадн≥сть цього виду б≥знесу. ƒе¤к≥ люди вважають, що реклама с результатом неорган≥зованоњ сучасноњ торговоњ системи. јле це не так. –еклама виникла разом ≥з пс^¤вою цив≥л≥зац≥њ ≥ довго використовувалас¤ ¤к сполученн¤ потреби купувати чи продавати товари, нав≥ть дл¤ продажу раб≥в у стародавн≥ часи. ¬она сама по соб≥ представл¤Ї сус≥льство свого часу. –еклама намагаЇтьс¤ показати економ≥чний прогрес сусп≥льства ≥ в цьому план≥ вона с¤гаЇ в≥д ус≥х тонкощ≥в ≥ндустр≥ал≥зованого св≥ту до нових способ≥в житт¤ нац≥й, ¤к≥ розвиваютьс¤. –озвиток нац≥њ спостер≥гавс¤ прот¤гом усього часу, коли використовувалас¤ реклама. –еклама характерна дл¤ сучасного св≥тового виробництва та дл¤ тих крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤ ≥ стають ≥ндустр≥альними. ” минулому, коли власник магазину або ларка мав т≥льки показувати своњ товари перехожим, голосно запрошуючи њх зав≥тати до магазину, реклама, ¤кою ми знаЇмо њњ сьогодн≥, почала т≥льки зароджуватись. ѕочатковими срормами рекламуванн¤ були знаки так≥, ¤к, наприклад, чорнильниц¤, червоно-б≥лий перукарський греб≥нець, скл¤нка кольоровоњ р≥дини аптекар¤, а також колесо майстра, де¤к≥ з ¤ких ≥снують ≥ зараз. ≤нститут практикант≥в стверджуЇ щодо терм≥ну "реклама": "реклама представл¤Ї найб≥льш оптимальну можлив≥сть, щоб продавати товари за найнижчою можливою ц≥ною". –еклама може коштувати дуже багато, але ц≥на виправдовуЇтьс¤ ефективною ≥ економ≥чною роботою. ’ороша рекламна кампан≥¤ - це та орган≥зац≥¤, робота ¤кс”ѓ спланована так, що вона дос¤гаЇ бажаних результата≥в, використовуючи спри¤тливий бюджет. Ѕагато рекламних агентств коштують м≥льйони фунт≥в, але усе це маЇ в≥дношенн¤ до розм≥ру ринку ≥ об'Їму продажу, необх≥дного дл¤ скуповуванн¤ витрат орган≥зац≥њ. «аглиблюючись у рсззвиток рекламного б≥знесу, доц≥льно було б просл≥дкувати його поширенн¤ у прес≥, теле-, рад≥о- та ≥нших ссрерах засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. Ќаша робота включаЇ характеристики цих галузей, наводить приклади, ви¤вл¤Ї к переваги та недол≥ки... —ьогодн≥ попул¤рн≥сть рекламуванн¤ на телебаченн≥ росте щодн¤, бо це Ї найкращим способом пропонуванн¤ послуг. ѕроте можна стверджувати, що телебаченн¤ маЇ б≥льший вплив ≥ реал≥зм, а найб≥льш≥ внтратннки на рекламу вкладають б≥льш≥сть —¬ќѓ’ грошей на телебаченн¤, але к≥льк≥сть таких рекламодавц≥в в≥дносно мала ≥, кр≥м того, час на рекламний ролик обмежений. ћ≥льйони людей звертаютьс¤ до преси, число видань дос¤гаЇ 12000. ¬се ж не маЇ сенсу вказувати, що з цього краще, оск≥льки не можна пор≥вн¤ти њх користувач≥в, застосуванн¤ чи об'Їм... «г≥дно з фактами, наведеними у робот≥, ц¤ д≥¤льн≥сть прогресуЇ швидко ≥, можна сказати, ще не зак≥нчила свою "еволюц≥ю". –еклама розвиватиметьс¤ до того часу, поки не буде чого представл¤ти...

и это ещЄ не конец...